Озокрит

Озокерит — природний засіб для аплікацій і фізіопроцедур.

Озокрит — речовина нафтового походження, що складається з мінеральних олій, смоли, парафін та інші речовини, воскова маса від темно-коричневого до чорного кольору. 

Рекомендований до використання в санаторіях, а також у домашніх умовах.

Властивості та дія:

• Найефективніший у лікуванні запальних і обмінно-дистрофічних захворювань.
• В аплікаціях позитивно впливає на кровообіг, сприяє відновним процесам, усуває запальні процеси, підвищує імунні показники.
• У загальнооздоровильному лікувальному комплексі озокерує використовується під час лікування сечостатевої системи та обміну речовин, у разі патологій органів травлення.
• Низька теплопровідність, висока теплоємність і теплоутримання. Під час нанесення озокериту на шкіру утворюється шар, позаяк його конвекційне передавання тепла виражене слабо. Температура шару близька до температури шкіри та передавання в організм тепла відбувається дуже повільно з шарів, що виходять. Оскільки під час застигання озокерит зменшується в об'ємі, то він легко стискає тканини, що підлягають, і сприяє глибшому поширенню тепла.
• Озокрерит містить антибіотичні речовини, що робить його помірним протизапальним засобом. Під час використання кругових аплікацій чудово знімає набряк тканин, завдяки впливу тепла поліпшується відтік лімфи та тканинної рідини.

Призначення:

• захворювання суглобів і хребта запального характеру в гострій або хронічній стадії та дистрофічного; пошкодження опорно-рухового апарату;
• захворювання внутрішніх органів (хронічний холецистит, пневмонія, гепатит, плюврит, гастрит, коліт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки);
• захворювання та травми периферичних нервів, спинного мозку;
• хронічні та підгострі запальні захворювання жіночої статевої сфери, вторинне безпліддя;
• захворювання периферичних судин кінцівок у початкових стадіях, хронічний тромбофлебіт;
• хронічні запальні захворювання вуха, горла, носа;
• хвороби шкіри.

Техніка проведення процедур:

Озонерит нагрівають до необхідної температури в електричних парафінонагрівачах або на водяній бані.

Стерилізацію використаного озокериту проводять нагріванням на водяній бані до температури 100 градусів упродовж 10-15 хв.

У разі повторного використання озокериту до нього додають 25% речовини, що не була в вживанні.

Способи застосування озокериту:

Тільки для зовнішнього застосування.

• нашарування (розплавлений озокерит t 65-70 °C наносять на шкіру пензлем);
• осокеритові ванночки (звичайність обмащують озокеритом, а потім занурюють у посудину з розплавленим озокеритом за 60-70⁰С;
• серветно-аплікаційна (складнена в 8-10 шарів марлю занурюють у розплавлювальний озокерит t 50-55⁰С, відтискають і накладають на місце впливу, прикривають клейонкою і ковдрою);
• кюветно-аплікаційна (розплавлений озокерує шаром завтовшки 1,5-2 см заливають у кювети, застиглий озоокрит t 48-50- 54⁰З виймають із кювету на клейонку і разом із нею обмежують на зони, що підлягають впливу). Останнім методику найчастіше використовують у практиці.
• для порожнинного лікування у формі ректальних і вагінальних тампонів за t 55-60⁰С.

Вибір методики лікування визначається формою захворювання, локалізацією процесу, фазою та стадією хвороби.

Зазвичай процедури проводять щодня або через день, тривалість процедури від 15 до 30-40 хвилин, курс лікування 10-20 процедур. Після процедури треба відпочити 30-40 хвилин.

Повторювати курси лікування можна з проміжками не менш ніж 3-4 місяці.

Озокерит можна поєднувати (череду процедури) з гальванізацією або електрофорезом, ультразвуковою терапією, світлозамінником, масажем, лікувальною фізкультурою, загальними мінеральними ваннами.

Проміжки між оскеритолікуванням й однією з перерахованих процедур мають бути не менш ніж 1-2 години.

Похилим і дітям озокерит нагрівають до нижчої температури (48-52)⁰С); тривалість процедури скорочують до 15-20 хвилин. У дитячій практиці перевага віддається серветно-аплікаційному способу (салетки змочують озокеритом t 48-49⁰З і накладають компрес).

Протипоказання:

у разі гарячих станів, декомпенсації серцево-судинної системи, гострих і підгострих захворювань серця, важких форм, гіпертензії, емфіземи легень, бронхіальної астми, дистрофіях, туберкульозу, доброякісних і злоякісних пухлин, схильності до кровотеч, захворювань крові, у разі калезних і схильних до пенетрації виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, виразкових ентероколітів, важких захворювань печінки, гангренозних форм облітерувального ендартеріїту, гострих та підгострих тромбофлебітів, тиреотоксикозу, епілепсії, у разі нагнонівих процесів в органах малого таза; під час вагітності.

Умови зберігання: зберігати за температури не вище ніж + 25⁰С.